З липня 2024 року по березень 2025 року фахівці Прилуцького центру професійного розвитку педагогічних працівників, зокрема директорка Світлана Чернякова та психологиня Ірина Огорілко у рамках Міжнародного проєкту «SAFE SPACE – Невідкладна психосоціальна підтримка для учнів та шкільних вчителів» навчаються та на практиці разом із педагогічними працівниками закладів загальної середньої освіти міста Прилуки реалізовують програму «Безпечний простір», безпосередньо працюючи за компонентом «Професійне зростання та емоційна підтримка педагогів».
Пройдено три перші кроки програми – навчальні тренінги та практичне застосування отриманих знань. Вчителі взяли участь у тренінгах, провели серед своїх колег «Відкриті діалоги» та розповіли про свій досвід роботи у такому форматі під час супервізійних зустрічей із тренерами.
Четвертий крок має на меті навчити тренерів професійній супервізії та коучингу. Таке навчання відбулося офлайн у м. Ужгород Закарпатської області. З 28 по 31 січня для представників Центрів ПРПП десяти прикордонних областей України тренери Ольга Федорець та Маріанна Тропіна провели інтенсивне навчання. Чому вчилися? Що таке професійна супервізія (не плутати із супервізією НУШ!); її мета і завдання; хто такий супервізор; алгоритм супервізії; в яких випадках застосовується; що таке коучинг; мета і завдання коучингу; хто може проводити наставництво і коучинг у школі; хто такий коуч та в чому його відмінність від супервізора.
Зимове навчання відрізнялося від літнього. Якщо влітку вчилися проводити тренінги з педагогічними працівниками з подальшою роботою навчених вчителів в ролі фасилітаторів зі своїми колегами з питань надання самодопомоги та допомоги у стресових ситуаціях, проведення «Відкритих діалогів», то взимку навчання мало інший, більш глибокий, характер.
Було складно, адже учасників вчили наступного рівня системи підтримки педагога, який скеровує в дослідженні проблемної ситуації, допомагає зрозуміти свої складні емоційні реакції на ситуацію і знайти варіанти її ефективного вирішення. Цим рівнем підтримки є супервізія, яка допомагає вчителю бачити більш широкий контекст взаємостосунків з учнями, колегами, адміністрацією, батьками, рефлексувати; розуміти емоційний вплив на процес взаємодії та навчання; мотивувати піклуватись про себе; стимулювати професійне навчання та пошук нових знань.
Супервізія – це можливість «піднятися вгору» та побачити з іншої перспективи складну ситуацію у своїй роботі.
Супервізором може бути педагог чи психолог, який пройшов спеціалізоване навчання й отримав кваліфікацію супервізора. Іноді таке навчання може тривати і декілька років, адже супервізор повинен набути багато компетенцій для якісної роботи з клієнтом.
В ході навчання в Ужгороді фахівці Центрів ПРПП набуті теоретичні знання відразу пробували використовувати на практиці, зокрема об’єднувалися у пари та тренувалися проводити супервізію за обов’язковим алгоритмом. Пари постійно змінювалися, адже кожний учасник повинен був побувати як у ролі супервізора, так і в ролі супервізанта.
Якщо супервізія має за мету розібратися у ситуації, то коучинг – намітити конкретні дії. Саме тому тренери навчили учасників проєкту наступного етапу професійної підтримки – коучингу. Цей етап може бути запропонований вчителю, якщо в процесі супервізії супервізор спільно з вчителем відкрили нові можливості розвитку, окреслили зони, де необхідні нові навички, нові знання і педагог висловлює бажання отримати допомогу з розвитку своїх педагогічних навичок.
Якщо усе це «приміряти» до діяльності центрів професійного розвитку педагогічних працівників, то стає зрозумілим, що супервізія – це і є психологічна підтримка педагогів, а коучинг – допомога у побудові траєкторії професійного розвитку. Але дуже важливо, щоб ці послуги надавалися фахівцями, які професійно цьому навчені.
Усі працівники Центрів ПРПП, які навчалися в Ужгороді, отримають відповідні сертифікати від Національного університету «Києво-Могилянська академія» за перші три етапи. Сертифікати на право здійснювати супервізію та коучинг отримають лише ті, хто після проходження навчання попрактикують та матимуть дві історії проведення супервізії з відповідним професійним описом.
Світлана Чернякова та Ірина Огорілко для себе чітко вирішили, що виконають усі поставлені тренерами завдання для отримання сертифікатів супервізорів та коучів для застосування цих умінь і навичок у роботі з педагогічними працівниками закладів освіти м. Прилуки.
На навчанні в Ужгороді щодня був присутній Антон Леодольтер, керівник офісу співробітництва Австрійської агенції з питань міжнародної співпраці в освіті і науці (OeAD). Хоча він ще не знає української мови, але комунікація відбулася. Марія Федака, відповідальна за організаційні питання та одночасно перекладачка, зуміла донести до керівника проєкту усю необхідну інформацію. Але навіть і без перекладача Антон Леодольтер через емоційне та творче наповнення спілкування між собою усіх учасників навчальних тренінгів розумів важливість справи, якою він опікується. Він був вражений побаченим. Свідченням цього є такі його слова в останній навчальний день: «Шановні колеги! Для мене було великим задоволенням і честю познайомитися з такими особливими, щирими і сильними жінками, як ви. Цей тиждень залишив у мене дуже позитивні враження! Дякую вам! Бажаю вам щасливої дороги додому, до ваших родин».
Директорка Прилуцького центру ПРПП Світлана Чернякова та психологиня Ірина Огорілко дякують Тетяні Маханьковій, начальниці управління Державної служби якості освіти в Чернігівській області, за надану можливість взяти участь у проєкті «Безпечний простір», бо саме ДСЯО безпосередньо координує реалізацію даного проєкту на рівні центрів професійного розвитку педагогічних працівників.
