В рамках впровадження Міжнародного проєкту «SAFE SPACE – Невідкладна психосоціальна підтримка для учнів та шкільних вчителів» тренерка Ірина Огорілко, психолог КУ «Прилуцький центр професійного розвитку педагогічних працівників» Прилуцької міської ради, яка пройшла навчання за програмою «Безпечний простір», 13 – 14 листопада 2024 року провела другу супервізію із педагогічними працівниками, які у вересні брали участь у тренінгах за даною Програмою.
У першій тренінговій групі працювали педагогічні працівники ЗЗСО № 1, 2, 3, 5, 7; у другій тренінговій групі – педагогічні працівники ЗЗСО № 6, 9, 12, 13, 14.
Після проведення у жовтні першої супервізії вчителі уже мали уявлення, що це таке, тому йшли на другу супервізію упевнені в тому, що буде все щиро, відверто, цікаво. Працювали у приміщенні Молодіжного простору «DUMKA», де у вересні проводили тренінги. Зовнішня атмосфера, зокрема зручні крісла-мішки, сучасний дизайн, автономна локація, куди ніхто зайвий не міг потрапити, – усе це давало відчуття легкості, доброзичливості, спокою.
«В чому була твоя супер-сила?» – запитання, з якого почали спілкування. Проаналізували часовий період від першої супервізії до другої. Називалися зовсім протилежні речі, що давало вправі особливо емоційний ефект.
Тренерка запропонувала учасникам обох груп виконати вправу «Модель Томанна» (Будиночок). Згадали стресову ситуацію з професійного чи повсякденного життя; хто був учасниками; де відбувалося; що було головним конфліктним питанням; спробували уявити внутрішні діалоги учасників; намалювали ситуацію; придумали позитивну назву своїй історії. Дана вправа дуже сподобалася вчителям. Психолог не ставила перед ними завдання озвучувати свої конфліктні ситуації, але декілька педагогів забажали проговорити вголос на аудиторію те, що описали та намалювали у вправі. А позитивну назву своєї історії загалом назвали усі, до речі, було багато гумору. І це ще раз довело, що велике значення має наше відношення до того, що з нами трапляється.
Учителі відмітили, що вправа дозволила їм відчути та побачити у своїх конфліктних ситуаціях абсолютно щось нове. І найголовніше – вони зрозуміли, що можна було прожити ті моменти з меншими втратами для свого ментального здоров’я.
Знаючи, що за проєктом після тренінгу має бути дві супервізії, і вчителі прийшли саме на другу супервізію, їхнім основним запитом було дізнатися, що вони мають робити далі, чи будуть ще якісь навчання? Тренерка ще раз нагадала учасникам проєкту, якими є наступні кроки. Потім з’ясували, хто буде продовжувати реалізацію проєкту в ролі фасилітатора. Декому тренер пропонувала рухатися далі як фасилітатору, дехто сам пропонував свою кандидатуру. Сформувалася група, яка продовжить навчання у проєкті «Безпечний простір» та проводитиме «Відкриті діалоги» зі своїми колегами.
Учасники переконалися, що такі супервізійні зустрічі дають можливість проаналізувати свій внутрішній стан, поділитися своїми почуттями, проблемами, проговорити це, отримати від тренера та колег підтримку та розуміння, мотивують піклуватися про себе.
