Цьогоріч навчальний рік для тисяч українських дітей розпочався під звуки тривог. Хтось прослухав перші уроки вдома за дистанційною або сімейною формою навчання, а хтось на більш безпечних територіях пішов до школи. Саме про очну форму навчання, яка викликає в учителів та батьків найбільше запитань, розповідає психолог благодійної організації СОС Дитячі Містечка Наталія Простун.
У країні йде війна, а наш ворог підступно цілиться в цивільне населення, про що свідчать десятки знищених шкіл, лікарень та приватних будівель. Попри це нам треба адаптуватися до нової реальності та зрозуміти, як діти мають отримувати фахове навчання в умовах війни.
Відомо, що в багатьох освітніх закладах України вже облаштовані спеціальні укриття з важливими засобами безпеки, речами першої необхідності та подекуди біотуалетами, аби забезпечити базові фізичні потреби вчителів та дітей. А як щодо психологічної безпеки?
Як учителю допомогти дитині адаптуватися до тривог?
1. Коли діти чують звук повітряної тривоги та спускаються в безпечне місце, вони намагаються знайти заспокоєння в очах учителя. Тому останнім важливо в будь-якій ситуації зберігати спокій. Крім цього, треба вміти грамотно пояснити, що такі правила спрямовані на безпеку, а тому їх не варто боятися.
З цим українським учителям має допомогти Міністерство освіти України й подбати, аби всі вони знали та розуміли базові психологічні навички й техніки заспокоєння дитини. Наприклад, як розпізнати, що в учня почалась панічна атака та що потрібно робити в такій ситуації. Адже саме на учителя лягає обов’язок фізично та емоційно захистити дитину.
2. Щоб допомогти дітям впоратися з першими емоціями під час тривоги та спуску в бомбосховище, важливо підібрати творчий підхід. Почніть викрикувати гасла чи співати, наприклад, зараз діти обожнюють «Ой у лузі червона калина…» Це допоможе підняти національний дух та подарує учням відчуття єдності. Адже з історій наших предків відомо, що спів для українців був інтуїтивним способом заспокоїтися, відволіктися.
3. Важливим для подолання стресу є фізична активність. Потрібно робити руханки. Це творчий виклик для шкільних хореографів, які можуть придумати особливі ритмічні зв’язки для своїх учнів, наприклад, на вхід та вихід із бомбосховища з відповідним настроєм.
4. Подбайте про те, щоб укриття було облаштованим по-дитячому. Додайте трохи іграшок, олівців та альбомів, пластиліну тощо. Діти повинні бути зайнятими, щоб не думати про ситуацію довкола.
5. У жодному разі не забороняйте дітям ставити питання чи ділитися спогадами, особливо, якщо це дітки з числа внутрішньо переміщених осіб, які на власні очі бачили ракети. Натомість дозвольте учню проговорити свої емоції, а тоді заспокойте його і скажіть, що ви в безпеці та поруч є близькі люди.
6. Говоріть про нашу армію та її перемоги, пояснюйте, що з такими захисниками нам нічого боятися. Уже нині існують казки про ППО, які ви можете розповісти наймолодшим учням.
7. Особливе прохання: у жодному разі, коли учні йдуть в бомбосховище чи виходять із нього, не кричіть на них. Коли ми стривожені, то рівень агресії збільшується, а тому можемо дратуватися на дитину через власний стан. Замість того подбайте про емоційну безпеку, яка створюється завдяки усмішці, звертанні до дитини по імені, постукуванні по плечі.
Чи реально вчитися в укритті?
Звичайно, просто спуститися в укриття та продовжити урок неможливо. Діти за ці кілька хвилин пережили стрес, тому їм буде важко сконцентруватися на важких завданнях.
Для початку виконайте кілька простих дихальних вправ. Наприклад, попросіть дітей руками в повітрі намалювати велику одиницю. Важливо, щоб при цьому вони спершу вдихали повітря носиком, а видихали ротом.
Коли учні трохи заспокоїлися, спробуйте додати творчості у навчальний процес. Якщо це українська література – то ви можете разом зачитати твір, емоційно поміркувати над ним або ж розіграти сцену в ролях.
Якщо це історія чи географія, то пофантазуйте трохи, а якщо іноземна мова – побудуйте цікаві діалоги. Звичайно, із хімією, фізикою чи математикою буде складніше, але нічого неможливого не існує!
Тривога закінчилась: коли можна повернутися до навчання?
Усі ми дуже адаптивні, тому зараз багато дітей вже звикли до звуку тривог. Тож раджу надмірно не акцентувати увагу на тому, що трапилось. Натомість стабілізуйте свій стан і допоможіть із цим завданням учням. Ви можете поспівати, потанцювати чи правильно подихати. З підлітками чудово допоможе гумор, тож прибережіть на такий випадок якийсь анекдот чи кумедну життєву історію.
Пам’ятайте, що психіка дітей працює у форматі природного зцілення. Трошки пожартувати, поговорити – і діти самі себе «вилікують». Довіртеся їм. А вже тоді сміливо беріться за пояснення нової теми.
Що потрібно знати батькам?
1. Обов’язково вивчіть разом із дитиною номери телефонів батьків або найближчих людей. Важливо, щоб у разі необхідності та навіть в умовах стресу вони змогли швидко назвати номер по пам’яті, навіть не задумуючись.
2. Налаштуйтеся позитивно та довіртеся вчителям. Передати дитині всі страхи та негатив – не найкраще рішення!
3. Спакуйте дитині з собою її улюблену іграшку, яка викликає приємні асоціації.
4. Будьте на зв’язку. Якщо у вас виникла потреба зателефонувати дитині або ж написати, то зробіть це. Але не переходьте межу, довіра є важливою. Також проговоріть з дитиною можливі проблеми зі зв’язком та домовтеся скомунікувати одразу після виходу з укриття.
5. Обговоріть із дитиною нову реальність та потребу спускатися в укриття. Розкажіть про те, як варто поводитися та що боятися не потрібно.
Такі поради можуть допомогти вашим діткам. Адже батьки для більшості дітей – це безпека, а зв’язок із ними – це психологічна пуповина, яка визначає найбезпечніше місце.
Джерело: http://osvita.ua/school/87273/