В наші домівки прийшла війна... Ми не знаємо, коли саме Україна отримає перемогу і скільки ще часу доведеться провести в укриттях, але нашим завданням є – вистояти, витримати, перемогти. Важливою умовою цього є збереження психічного здоров’я дітей та дорослих, які стикнулися з болем, втратами, тривогою за майбутнє.
Почуття страху – це похідна невідомості: коли ми чогось не знаємо або не можемо хоча б частково передбачити. Незнання і невизначеність нас лякають більше, ніж іноді реальна загроза нашому життю і здоров’ю. У такій ситуації важко абсолютно всім людям взагалі, та людям з особливими потребами зокрема.
Діти з особливими освітніми потребами завжди потребували підвищеної уваги, адже їм непросто соціалізуватися та навчатися, а в умовах війни ця потреба зростає вдвічі.
В умовах воєнного стану в країні важливою є постійна підтримка дітей з особливими освітніми потребами як однієї з найбільш вразливих категорій, зокрема забезпечення можливості продовження навчання в онлайн форматі за місцем проживання або тимчасового перебування, надання їм необхідного психологічного та якісного корекційно-розвивального супроводу.
Давайте поговоримо з вами саме про психологічну підтримку дітей з ООП. Зрозуміло, що основну роботу з даного питання повинні здійснювати практичні психологи закладів освіти. Ця робота не повинна обмежуватися лише дітьми з ООП. Також необхідно психологічно підтримувати і дорослих, які оточують цих дітей – та їхніх батьків та педагогів, які з ними працюють.
Хочу звернути увагу на такий акцент 2022-2023 навчального року. Одним із головних завдань закладу освіти є повсякденна психологічна допомога та емоційна підтримка учасників освітнього процесу. Першу психологічну допомогу та емоційну підтримку на різних рівнях у закладі освіти проводять абсолютно усі педагогічні працівники. Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають емоційне напруження та страждання. Таку допомогу може надати не лише практичний психолог, а також вчитель, який знайомий з правилами надання першої психологічної допомоги. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність.
Міністерство освіти і науки України, спільно з Інститутом модернізації змісту освіти та Асоціацією інноваційної та цифрової освіти розробили курс підвищення кваліфікації освітян«Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час та після завершення воєнних дій».
У ряді нормативних документів, які регламентують організацію освітнього процесу у 2022-2023 навчальному році (лист МОН України № 1/8794-22 від 02.08.2022 «Щодо діяльності психологічної служби у системі освіти в 2022/2023 навчальному році», лист МОН України № 1/9530-22 від 19.08.2022 «Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу та викладання навчальних предметів у ЗЗСО у 2022-2023 навчальному році», додаток 1 «Психологічні аспекти організації освітнього процесу в умовах воєнного/післявоєнного стану») прописано впровадження вчителями під час уроку психологічних хвилинок. Це допоможе здобувачу освіти впоратися зі стресом та його наслідками, емоційно налаштуватися на урок, на плідну роботу. Завдяки таким хвилинкам у класі створюватиметься сприятлива атмосфера, яка дасть змогу дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту. До речі, вчитель має сам визначати, коли і у який час потрібно провести «психологічну хвилинку».
З метою зменшення занепокоєння та підвищення впевненості у дітей на початку дистанційного навчання та онлайн спілкування можна використовувати вітання (враховуючи їхні побажання), запитуйте про послідовність дій протягом дня: «Чим займалися вранці?», «Чим будуть займатися в обід?» Необхідно наголошувати, що вони перебувають у безпечному місці. Заняття бажано проводити з увімкненою камерою на пристрої, задля спостереження за станом дитини, розпізнавання різних емоцій та реакції дітей. У перервах пропонуйте дітям виконати вправи, зокрема масажувати кінчики пальців, пучки вух, напружити та розслабити ноги, вдих носом та повільний видих ротом. Під час спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами варто формувати у них позитивне світосприйняття, запевняти, що ми повернемося до мирного життя.
Під час війни діти з особливими потребами постійно перебувають у стані невизначеності. Звук повітряної тривоги та вибухів, дорога та незнайоме середовище у випадку евакуації чи то в укриття – усе це викликає страх, розгубленість і тривогу. Оскільки ці діти мають обмежені можливості швидко реагувати та обробляти інформацію з навколишнього простору, важливо вчасно запроваджувати кроки підтримки, які допоможуть зменшити наслідки психологічної травми.
У листі МОН України № 1/10258-22 від 06.09.2022 «Про організацію освітнього процесу дітей з ООП у 2022-2023 навчальному році» звертається увага на потребу забезпечення комфортних умов перебування в укритті, у тому числі наявності питної води, речей першої необхідності для дітей, матеріалів, що можуть бути використані для психологічного розвантаження та розвитку дітей. Також просять звертати увагу на попередження вторинної психологічної травми у дітей, організацію комфортного, інклюзивного та розвиваючого освітнього середовища, забезпечення для дітей заходів, спрямованих на попередження психологічного травмування та розвиток.
Діти з ООП внаслідок війни потребують більшої делікатності. У порівнянні з тими, хто має певні фізичні особливості з дитинства, в них може не бути самоідентифікації себе як, приміром, людини на інвалідному візку. Тож необережне слово однокласників може травмувати. Профілактикою цього має бути роз’яснювальна робота з однолітками та їхніми батьками.
Діти, які були поранені, зазнали жахів війни викликають значно більше бажання пожаліти, ніж інші діти з ООП. Але сприйняття себе як жертви – не те, чого хочуть такі учні. Акцент варто робити на тому, що вони – ті, хто вижили, вийшли переможцями з ситуації.
Якщо діти з ООП через психотравму не можуть працювати на уроках, треба дати змогу індивідуально та за бажанням говорити про почуття, думки, які заважають займатися.
Надважливим є почуття безпеки. Його створюють та дають відчуття керованості щоденні однакові рутини, які робляться спільно з вчителями (ранкове коло, спільний обід, спільне декорування кабінетів тощо).
Існує феномен посттравматичного зростання: такі діти по суті є психологічно старшими за однолітків. У них вивільняються ресурси, які дають змогу активно розвиватися. Це дає надію, що, з допомогою вчителів, такі учні ще зможуть проявити себе та повернутися до більш-менш безнапасного життя.
Методи підтримки учнів з особливими освітніми потребами
Для таких учнів особливо важлива стабільність. До вашої уваги 5 порад для педагогів, які допоможуть у роботі з дітьми під час війни (у тому числі з учнями з особливими освітніми потребами).
1. Старі ритуали
Якщо можливо, відновіть звичні для дитини елементи освітнього процесу. Це може бути вітання з учителем уранці, руханка між уроками, повернення «довоєнного» розкладу тижня – будь-що, добре знайоме учневі чи учениці. Такий ритуал додає стабільності та створює опору під час навчання для всіх школярів, не лише для дітей з особливими освітніми потребами.
2. Нові ритуали
Новим ритуалом може бути особливе вітання на початку дня чи прощання після завершення занять. Якщо уроки відбуваються офлайн, найкраще підійде фізичний контакт – давати «п’ять» учителю або сусіду по парті тощо. Водночас не забувайте, що ця активність має бути прийнятною для учня. Так, якщо більшість дітей люблять давати «п’ять», то з обіймами краще бути обережними. Якщо заняття відбуваються онлайн, запропонуйте зробити «сенсорну зарядку», коли кожен учень розповідає, що зараз бачить, чує, відчуває на запах, смак чи дотик. Така вправа «заземлює» та знижує тривожність. Або ж запропонуйте учням по черзі назвати по одному предмету жовтого кольору, які є навколо них, чи по одному звуку, який вони зараз чують тощо.
3. Зарядка
Перед тим, як переходити до нового уроку чи заняття, приділіть увагу тілу. Для цього підійдуть:
- дихальні вправи (5 глибоких вдихів / видихів або дихання «по квадрату»: «малюючи» поглядом квадрат, на його вертикальних уявних гранях робимо вдих / видих, а на горизонтальних – паузи; виходить: вдих – пауза – видих – пауза);
- розтягування або легка фізична активність (тягнемося вгору стоячи, як дерево, і з видихом нахиляємося вниз; стоячи, плескаємо праву руку лівою і навпаки; тупочемо двома ногами тощо).
Такі вправи повертають увагу до тіла, відволікають від тривожних думок, неспокою та роздратування.
4. Емоції
Дозвольте дітям розповісти про їхні страхи, занепокоєння, але водночас не змушуйте їх це робити. Усі ми зараз відчуваємо багато розпачу, безсилля, люті, печалі, тож дуже важливо не забороняти дітям висловлювати такі емоції, плакати чи дратуватися.
Запитайте на початку дня: «Як минув вечір? А ніч? Чи гарно спали?» Запропонуйте дітям соціально прийнятний спосіб виразити свої емоції: кусатися не можна, а от чимдуж відгамселити подушку, дрібно порвати папірці абощо – так! Окремо наголосіть на тому, що це – нормальні емоції, їх відчуваємо ми всі.
5. Війна та безпека
Складіть соціальну історію (прості ілюстрації з короткими підписами) про те, що нині війна, навчання в школі змінилося, як поводитися, коли лунає сирена, й чому це так важливо. Така історія пояснить дитині, що відбувається, і запропонує послідовний, зрозумілий алгоритм дій у певній ситуації (повітряна тривога тощо).
Зараз дуже часто постає питання: «Чи говорити з дітьми з особливими освітніми потребами про війну?» Обов’язково потрібно. Незалежно від того, які особливості має дитина та якого віку, вона вже бачила війну чи певні її ознаки (блок-пости, зруйновані будівлі, бомбосховища тощо). До того ж чимало дітей з ООП користуються інтернетом, де стикаються з відповідною інформацією, грають в ігри, спілкуються в чатах, соцмережах. Є досить високий ризик, що вони отримають викривлену чи неправдиву інформацію, якщо не говорити з ними про війну, а, отже, невизначеність та неінформованість (чи неадекватна інформованість) породить додаткову тривожність, страхи та викривлене сприйняття подій. У гіршому випадку така ситуація може спричинити небезпечну ситуацію. Але глибина, зміст та способи інформування про війну залежать від віку дитини, індивідуальних можливостей розуміння та сприйняття мовлення.
Що можуть зробити вчителі, аби допомогти учням
Відновіть щоденний порядок дня у повному обсязі. Діти, як правило, функціонують краще, коли знають, чого очікувати. Повернення до шкільної рутини допоможе учням відчути, що тривожні події не взяли під контроль кожен аспект їхнього повсякденного життя.
Підтримуйте очікування учнів. Не обов’язково, аби все було ідеально. Але дуже корисно виконувати домашнє завдання та виконувати прості завдання в класі.
Зверніть увагу на ознаки того, що дитині може знадобитися додаткова допомога. Учнів, які не в змозі нормально навчатися через почуття сильного смутку, страху або гніву, слід направити до психолога.
Діти можуть відчувати страждання, що проявляється як фізичне нездужання – головний біль, болі в животі або сильна втома.
Допоможіть дітям зрозуміти більше про те, що сталося. Наприклад, ви можете згадати різні види допомоги, які надходять, і надати позитивні ідеї подолання.
Запевняйте дітей, що працівники школи дбають про їхню безпеку. Страхи дітей зменшуються, коли вони знають, що дорослі, яким довіряють, роблять усе можливе, щоб піклуватися про них.
Залишайтеся на зв’язку з батьками. Розкажіть їм про шкільні програми і заходи, щоб вони могли підготуватися до обговорень, які можна продовжити вдома. Заохочуйте батьків обмежити доступ своїх дітей до новин.
Бережіть себе. Допомога вашим учням може зайняти стільки часу
й зусиль, що ви можете знехтувати собою. Знайдіть, як вам і вашим колегам підтримати один одного.
Звертаю вашу увагу на те, що педагогові в разі негативних переживань важливо стабілізувати власний ресурс, щоб бути позитивним, відкритим, доступним, чуйним, а уже потім продовжувати роботу з дітьми.
Постійно будьте в контакті із собою. Перевіряйте, а чи маєте ви достатньо сил, щоб працювати. Поки ви маєте власний ресурс, доти можете допомагати і підтримувати інших.
Підготувала
Ірина Огорілко, психолог КУ «Прилуцький центр професійного розвитку педагогічних працівників»