Лютий-березень – це період, коли в освітніх закладах активно працює атестаційна комісія.
Атестація педагогічних працівників – важлива процедура в закладі освіти, що допомагає:
- підвищити якість освіти;
- сформувати високопрофесійний кадровий склад;
- стимулювати педагога до ефективної професійної діяльності.
Також атестація допомагає визначити професійний рівень педагогів, результати їхньої професійної діяльності, відповідність займаній посаді, рівень кваліфікації. Саме за результатами атестації педагогам присвоюють кваліфікаційні категорії та педагогічні звання.
Педагогічні працівники, які атестуються, зазвичай, дуже хвилюються. І це зрозуміло. Щоденна робота педагога є досить великим навантаженням на психіку, тому що весь час перед ним стоять нові і складні завдання без достатнього часу на обмірковування або розрахунку найбільш вдалого рішення.
У цей період багато педагогів відмічають у себе негативні емоційні стани, психоемоційні зриви, появу міжособистісних конфліктів як з адміністрацією, так і з колегами. Усе це ускладнює сам процес атестації.
Уникнути стресових ситуацій під час атестаційного періоду напевно не вдасться, але зменшити психологічну напругу – можна.
Задля успішного розв’язання можливих проблем у період атестації необхідно допомогти педагогу розібратися у ситуації та, головне, у собі.
Педагоги часто не вміють аналізувати всі компоненти своєї педагогічної діяльності, управляти психічними станами, переборювати психологічні бар’єри, враховувати як свої індивідуально-психологічні особливості, так і особливості дітей.
Важливо, щоб педагог знав певні особливості, притаманні саме йому, що можуть завадити успішно представити себе та свій досвід.
Сформувати адекватне ставлення до процедури атестації, виробити певні навички та форми поведінки у стресових ситуаціях – завдання, успішне виконання яких сприятиме й успішному проходженню педагогом атестації.
Давайте спробуємо подивитися на процес атестації під іншим кутом – не як на стресову ситуацію, а як на можливість продемонструвати свої професійні та особистісні якості.
Головне в атестації не в тому, щоб хтось дав педагогу експертну оцінку, а щоб спонукати його до розв’язання своїх професійних проблем, підштовхнути до саморозвитку.
Пропоную розглядати атестацію як потужний стимул до праці і професійного зростання. Атестація опосередковано підвищує психологічну компетентність педагога, сприяє розвитку його особистісних і професійних якостей, додає впевненості у собі та своїх силах.
Якщо ви подивитеся на процес атестації під цим кутом зору, то спокійніше переживатиме її хід і з готовністю осягатимете нові знання.
Пам’ятайте, – кожна життєва ситуація є такою, якою ми її сприймаємо.
У своїй педагогічній діяльності освітяни потрапляють у різні стресові ситуації, вирішують проблеми, пов'язані з навчанням, вихованням, перевихованням, побутовою невлаштованістю, зазнають психологічного тиску як з боку адміністрації, учнів, так і з боку батьків, переживають внутріособистісні суперечності тощо. А якщо на такі ситуації накладається ще й атестація, то тоді – хоч плач.
Але хочу вас порадувати. Стрес не є чимось фатальним, із ним можна й потрібно боротися!
Для того, щоб уникнути негативних наслідків стресу, слід розвивати стресостійкість, усвідомлювати можливі ситуації виникнення стресу та їх усунення.
У прямому розумінні стресостійкість розглядають як індивідуальну здатність організму зберігати нормальну працездатність; як необхідний ступінь адаптації до впливу екстремальних факторів середовища і професійної діяльності. Зберігати рівний настрій і внутрішню гармонію дозволяє психологічна стійкість особистості. Психологічну стійкість підтримують внутрішні і зовнішні ресурси.
Внутрішні ресурси:
- погодженість реального і бажаного образу «Я» особистості, самоповага;
- відповідність досягнень домаганням;
- відчуття сенсу життя, віра в досяжність поставлених цілей;
- екстравертованість – особистісна властивість, що характеризується спрямованістю інтересів і енергії на навколишній світ;
- гарне фізичне здоров'я, витривалість;
- уміння використовувати ефективні способи подолання стресу.
Основними зовнішніми ресурсами є міжособистісна й соціальна підтримка – емоційна підтримка близьких, друзів, колег, їх конкретна допомога у справах.
Підвищити стресостійкість, зберегти позитивний психологічний стан і зміцнити власне здоров'я можливо за допомогою релаксації (аутотренінг, медитація, сміхотерапія, кольоротерапія, ароматерапія, йога, творчі спроби самовираження); рекреації (фізкультура, дихальні вправи); катарсису (спілкування з близькими, домашніми тваринами, захоплення мистецтвом). Це три основні шляхи до психічного, фізичного та духовного здоров`я особистості.
А ось конкретні кроки на цьому шляху:
- Визначте для себе головні життєві цілі й зосередьте зусилля на досягненні їх.
- Не нехтуйте спілкуванням.
- Зробіть кроки для усунення причин напруження.
- Використовуйте короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.
- Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, що вас оточує.
- Обговорюйте з близькими людьми свої проблеми.
- Навчіться слухати, щоб зрозуміти співрозмовника.
- Знайдіть резерви часу.
- Відпочивайте разом із сім'єю.
- Знайдіть місце для гумору та сміху у вашому житті.
- Музика – це теж психотерапія.
- Фізичні вправи знімають нервове напруження.
- Допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють негатив.
А ще можна скористатися методикою «Питання самому собі». Цей прийом нейтралізує засоби, які блокують відчуття спокою, шляхом створення нових перспектив в ситуаціях пресингу. Коли ви підозрюєте, що перебільшуєте значення якоїсь проблеми, задайте собі наступні питання:
- Це дійсно так важливо?
- Чи ризикую я чим-небудь дуже важливим для себе?
- Чи буде це так само важливо для мене через два тижні, через місяць, через рік?
- Чи варто за це померти?
- Чи може щось бути ще гірше?
- Чи варто через це так сильно переживати?
Наведені рекомендації вбережуть вас від впливу стресу, що руйнує, й допоможуть набути впевненості, оптимізму й натхнення. Не всі антистресові правила поведінки можуть підійти конкретно вам, але ви можете зробити свій вибір.
Занотуйте у своєму записничку слова Ліни Костенко:
І все на світі треба пережити,
І кожний фініш – це, по суті, старт…
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
Усім успішної атестації! Будьте здорові та стресостійкі!
Ірина Огорілко,
психолог КУ «Прилуцький центр професійного розвитку
педагогічних працівників» Прилуцької міської ради